На главную » Все статьи » ЗИМНИЙ СПИННИНГ. РЫБАЛКА В ДЕКАБРЬСКУЮ ОТТЕПЕЛЬ

ЗИМНИЙ СПИННИНГ. РЫБАЛКА В ДЕКАБРЬСКУЮ ОТТЕПЕЛЬ

ЗИМНИЙ СПИННИНГ. РЫБАЛКА В ДЕКАБРЬСКУЮ ОТТЕПЕЛЬ.
Версия статьи на украинском языке ЗДЕСЬ

В этом году зима пришла точно в срок: лед как-то очень быстро, на радость «пингвинам», сковал толстым панцирем сначала водоемы со стоячей водой, а затем и проточные, даже Днепр схватился ледком. Рыболовы-зимники вовсю отводили душу, интернет-отчеты пестрели уловами на мормышку, балансир, жерлицы, а лед день ото дня становился все крепче и надежней. Спиннингисты с сожалением зачехлили снасти и приготовились к вынужденному долгому зимнему безделью, с его мечтами о грядущем сезоне и бесконечным перебиранием снастей и приманок…

зимний спиннингНо в этот раз, как говорится, недолго музыка играла: неожиданно нагрянула продолжительная оттепель, да еще и с почти ежедневными дождями, которые, как известно, быстро съедают ледовый покров. Лед, который уже был местами толщиной до 30 см, стал таять на глазах: сначала вскрылись водоемы с течением, а за ними и обширные заливы, где тающий под дождями лёд доламывал сильный ветер. У берега, где было мельче и ветер тише, рыболовы-зимники еще вовсю колдовали над лунками — часто можно было видеть на одном и том же водоеме людей с бурами и пеших спиннингистов, жаждущих добраться до открытой воды.

По мере того как все больше водоемов освобождалось от ледового панциря, меня стал охватывать рыболовный зуд — хотелось если и не половить рыбу, то хотя бы покатать на глубокой воде новые воблеры, побросать спиннингом, да и просто подышать свежим речным воздухом, вырвавшись из города. Попасть на открытую воду удалось в выходной день с двумя товарищами: в поисках места, где можно побросать спиннинг, мы поехали вначале по Столичному шоссе, а затем последние несколько километров — по дамбе, по направлению к Украинке. В закрытых от ветра заливах еще сидели на льду «пингвины», но и открытых просторов было достаточно.

Мы несколько часов поупражнялись в метании в воду всевозможных приманок, но у щуки, очевидно, было не то настроение — да мы и не рассчитывали, если честно, на улов. Покатали-побросали новые «цацки», любуясь их игрой, пообщались, посмеялись, подышали свежим, пахнущим рекой и простором воздухом, после чего довольные поехали по домам.

Однако, как говорится, осадочек все же остался… Хотелось попасть на настоящую лодочную рыбалку. Проглядывая прогноз погоды на неделю, мы с моим напарником Денисом «навострили лыжи» на малую реку. Как всё же полезно иметь надежную «агентуру» среди местных рыболовов — всегда можно позвонить и узнать обстановку на водоеме и, уже исходя из этого, строить планы. Это особенно актуально, когда предполагаемое место ловли находится в двухстах километрах — ехать наобум так далеко никому не захочется. Звоню местной заядлой спиннингистке Ире, бодрой моложавой женщине (я упоминал её в своих статьях в прошедшем году), однако она охладила мой пыл — на реке стоит лед, только на мелких быстринах он сошел и образовались небольшие разводья. Э-э-х, не везет!.. А до весны еще так долго…

зимний спиннингТем временем, плюсовая температура продолжала нас радовать, одновременно огорчая любителей подлёдного лова. Настраиваемся все-таки посетить малую реку в ближайшее воскресенье. Контрольный звонок Ирине — ура, наконец-то благая весть — река полностью свободна ото льда, и только в тупиковых заливах еще кое-где держится непрочный ледок. Все, едем! Начинаю заранее лихорадочные сборы, Денис тоже томится радостным ожиданием, считая дни до поездки… Но тут прогноз погоды неожиданно меняется: с пятницы синоптики обещают небольшой минус, а на выходные — существенный мороз. Съездили!..

Начинаю свыкаться с мыслью, что до весны уже порыбачить не удастся, но тут меня удивляет Денис — видя такой неутешительный для нас прогноз, он нечеловеческими усилиями умудряется отпроситься на работе и огорошивает меня известием — в четверг едем!

А в четверг, если верить прогнозу, как раз последний день относительного тепла — плюс шесть градусов днем, вполне приемлемая температура для лодочной рыбалки, да если еще и соответствующим образом одеться… Снова собираю коробки с приманками, стараюсь не забыть никакую мелочь, подготавливаю ворох одежды — стартуем в половине пятого утра, в дороге предстоит провести без малого два часа, так что, приедем как раз с рассветом.

Дорога пролетает за разговорами незаметно, в село въезжаем на рассвете: улицы в этот ранний час безлюдны, лишь кое-где в хатах светятся окна. Выезжаем на луг за околицей, пару минут — и мы у реки, на месте сброса. Знакомое место встречает нас не очень ласково — сильный порывистый ветер несет по небу рваные тучи, все вокруг по-зимнему серое и унылое: картина безрадостная. В темпе начинаем собираться на воду. Большую лодку Дениса, с которой мы сегодня будем ловить вдвоем, накачиваем с помощью электронасоса. Быстро настраиваем спиннинги, лодку и все необходимое несем на берег — процедура спуска на воду отработана, все проходит слаженно.

Аккуратно, чтобы не кувыркнуться в воду, спускаюсь с вымостки по лесенке в лодку, в которой уже сидит Денис, он запускает электромотор, и мы отправляемся вниз по течению. Все водное зеркало, насколько хватает взгляда, свободно ото льда, и только выйдя за крутой поворот, мы замечаем вдали в узком длинном заливе остатки ледяного покрова, да кое-где возле берега на воде виднеются не до конца растаявшие льдины. Сразу заметно, что течение усилилось, сейчас оно мощное — на таком щука точно держаться не будет, нужно искать или обратки, или «карманы» со стоячей водой рядом с быстрым течением.

зимний спиннингПытаемся ловить то тут, то там, но потом принимаем решение идти вниз — к череде глубоких ям, к своим наработанным точкам, где всегда ловилась щука, там будет точно понятно, в каком настроении она сегодня пребывает. Перспективы вырисовывались не самые радужные: мало того, что течение усилилось до невозможности, так еще и вода была очень мутная — так всегда бывает после таяния льда. С ловлей проходим одну яму за другой, но картина везде одна и та же: очень сильная струя бурлит даже там, где осенью можно было спокойно ловить на любые приманки…

Наконец, на одной из ям Денис ловит на полюбившийся ему TsuYoki Mover 128 SP, который намного живее своего прототипа — модели Pointer 128 SP, полукилограммовую щучку: малявка взяла примерно на пятой секунде паузы. Фотографируем пленницу и отпускаем в родную стихию. Бодро вильнув хвостом, та быстро скрывается в глубине ямы.

зимний спиннингСнова идем вниз по течению, однако везде нас поджидает одна и та же нерадостная картина — очень сильное течение и мутная вода, настроение постепенно падает. К тому же, несмотря на то, что мы оба очень тепло одеты, все равно со временем начинаем понемногу зябнуть: мало того, что влажность очень высокая, так еще и ледяной ветер крутит туда-сюда, что не добавляет комфорта. А время не стоит на месте, зимний день короток… Посовещавшись, плывем вверх по течению с целью проверить парочку перспективных ямок выше места сброса — там должны быть обширные закутки со спокойной водой, где можно рассчитывать на поимку щуки.

Трудяга-электромотор упорно толкает лодку против течения, хотя на мелких быстринах приходится поднимать его и пробираться на веслах, чиркая днищем о дно и борясь с бешено несущимся на перекатах водным потоком.

Проходим место сброса, где одиноко стоит на берегу наша машина, и направляемся к одной из перспективных ямок — там всегда ловилась щука, пусть и некрупная в большинстве случаев, зато очень стабильно. Здесь русло порядочно сузилось, течение стало ещё сильнее: электромотор стал уже плохо тянуть, пришлось взяться за весла. Минут пять интенсивной гребли, и мы на месте. Якоримся у выхода из ямы, как раз на свале — вся яма без труда перекрывается хорошим забросом, что очень удобно, так как при необходимости можно добрасывать прямо под свал у противоположного берега.

зимний спиннингИ снова срабатывает Mover 128 SP, в очередной раз доказывая свою уловистость — сначала Денис, а потом и я ловим по небольшой щучке: столько пиявок я на щуках никогда не видел — они просто кишели по всему их телу. Отпускаем щучек и идем проверить еще одну ямку, но там пусто. Пора уже собираться: мало того, что время поджимает, так еще и с севера несет зловещую черную тучу, очень похожую на снеговую. На обратном пути встречаем местную рыбачку Иру, признающую только спиннинг и поплавочную удочку.

Свою деревянную лодку она на зиму вытащила на сушу, ловить ей сейчас пришлось с берега. Она как раз боролась с зацепом, мы помогли ей отцепить силиконку от корней кувшинки и поплыли собираться. Минут через десять подошла и Ира. Я всегда говорил, что поддерживать хорошие отношения с местными рыболовами всегда полезно — в разговоре подтвердились мои догадки относительно плохого клева местной щуки осенью.

зимний спиннингЯ уже второй сезон замечаю, что как только в реке падает трава и усиливается течение, щука сразу перестает брать — ловится лишь от случая к случаю, и только очень прошеные мелкие щучки. Как оказалось, большинство щучьего стада осенью уходит за несколько десятков километров вверх по течению в плавни, где и зимует, весной, после паводка, щука возвращается обратно. А здесь по ямкам зимовать остается лишь мелкая щучка.

Сборы прошли как никогда быстро — энтузиазма добавлял посыпавшийся с неба крупный град, которым, наконец, разродилась огромная иссиня-черная туча. Прощаемся с Ирой, теперь уже до весны.
На новый сезон, как всегда, возлагаются большие надежды…
к началу статьи
••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
версія статті українською мовою
ЗИМОВИЙ СПІНІНГ. РИБОЛОВЛЯ В ГРУДНЕВУ ВІДЛИГУ

Цього року зима прийшла вчасно: лід якось дуже швидко, на радість «пінгвінам», скував товстим панциром спочатку водойми зі стоячою водою, а потім і проточні, навіть Дніпро закрижанів. Рибалки-зимовики на радощах відводили душу, інтернет-звіти рясніли уловами на мормишку, балансир, жерлиці, а лід з кожним днем ставав все міцнішим і надійнішим. Спінінгісти з жалем спакували снасті і приготувалися до вимушеного зимового неробства. Залишалося лише мріяти про новий сезон і безкінечно перебирати амуніцію і приманки.

Але цього разу, як то кажуть, недовго музика грала: несподівано нагрянула тривала відлига, ще й з щоденними дощами, які, як відомо, швидко роз’їдають льодовий покрив. Лід, який вже був місцями товщиною до 30 см, став танути на очах: спочатку розкрилися водойми з течією, а за ними і великі затоки, де кригу, прошиту дощами, добивав сильний вітер. Біля берега, де було мілкіше та й вітер не так завивав, рибалки-зимувальники бадьоро чаклували над луками — часто можна було бачити на одній і тій же водоймі людей з бурами і піших спінінгістів, які мріяли добратися до відкритої води.

Чим більше водойм звільнялися від крижаного панциря, тим більше мене став охоплювати рибальський свербіж — хотілося якщо і не половити рибу, то хоча б дати можливість новим воблерам поплавати на глибокій воді, покидати спінінгом, та й просто подихати свіжим річковим повітрям, вирвавшись з міста. Потрапити на відкриту воду вдалося на вихідних з двома товаришами: у пошуках місця, де можна скористатися спінінгом, ми поїхали спочатку по столичному шосе, а останні кілька кілометрів — по дамбі, у напрямку Українки. У закритих від вітру затоках на льоді ще сиділи «пінгвіни», але і відкритих просторів було достатньо. Кілька годин ми повправлялися у метанні всіляких принад, але у щуки, очевидно, був не той настрій — та ми й не розраховували, якщо чесно, на улов.

Покидали нові «цяцьки», милуючись їх грою, поспілкувалися, посміялися, подихали свіжим річковим повітрям, після чого цілком задоволені поїхали додому.

Попри це невеликий осад все ж залишився. Хотілося вже більшого, наприклад, поплавати і порибалити з човна. Переглядаючи прогноз погоди на тиждень, ми з моїм напарником Денисом «нагострили лижі» на малу річку. Як все ж корисно мати надійну «агентуру» серед місцевих рибалок — завжди можна зателефонувати і дізнатися обстановку на водоймі. Виходячи з цього, можна будувати плани. Це особливо актуально, коли передбачуване місце лову знаходиться кілометрів за двісті від дому — їхати навмання так далеко нікому не захочеться. Телефоную до місцевої завзятої спінінгістки Ірини, бадьорої пані (я згадував її у своїх минулорічних статтях), проте вона охолодила мій запал — на річці стоїть лід, тільки на дрібних бистринах він зійшов, завдяки чому утворилися невеликі водяні прогалини. Е-е-х, не щастить!.. А до весни ще так довго…

Тим часом, плюсова температура продовжувала нас радувати, одночасно засмучуючи любителів підлідного лову. Налаштовуємося все-таки відвідати малу річку в найближчу неділю. Контрольний дзвінок Ірині — ура, нарешті блага вість — річка повністю вільна від льоду, і тільки в тупикових затоках ще подекуди тримаються неміцні крижинки. Все, їдемо!

Починаю заздалегідь гарячкові збори, Денис теж нудиться радісним очікуванням, рахуючи дні до поїздки… Але тут прогноз погоди несподівано змінюється: з п’ятниці синоптики обіцяють невеликий мінус, а на вихідні — конкретний мороз. З’їздили!.. Починаю звикатися з думкою, що до весни вже порибалити не вдасться, але тут мене дивує Денис — попри такий невтішний для нас прогноз, він нелюдськими зусиллями примудряється відпроситися з роботи і приголомшує мене звісткою — у четвер їдемо!

А в четвер, якщо вірити прогнозу, якраз останній день відносного тепла — плюс шість градусів вдень. Це цілком прийнятна температура для човнової риболовлі, а якщо ще й правильно одягнутися… Знову збираю коробки з приманками, намагаюся не забути жодну дрібницю, готую оберемок одягу — стартуємо о пів на п’яту ранку, в дорозі доведеться провести без малого дві години, так що, приїдемо якраз зі світанком.

За розмовами дорога пролітає непомітно, в село в’їжджаємо на світанку: вулиці в цей ранній час безлюдні, лише подекуди в хатах світяться вікна. Виїжджаємо на луг за околицею, пару хвилин — і ми біля річки, на місці сплаву. Знайоме місце зустрічає нас не дуже ласкаво — сильний поривчастий вітер несе по небу рвані хмари, все навколо по-зимовому сіре і сумне: картина безрадісна. В темпі починаємо збиратися на воду. Великий човен Дениса, у якому ми сьогодні будемо ловити удвох, швидко накачуємо за допомогою електронасоса. Так само швидко налаштовуємо спінінги, човен і все необхідне несемо на берег — процедура спуску на воду відпрацьована, все проходить злагоджено. Акуратно, щоб не перевернутися у воду, спускаюся по драбинці в човен, у якому вже сидить Денис, він запускає електромотор і ми вирушаємо вниз за течією.

Все водяне дзеркало, наскільки сягав погляд, звільнилося від льоду, і лише за крутим поворотом, помічаємо вдалині у вузькій довгій затоці залишки крижаного покриву. Подекуди, біля берега, на воді видніються крижинки, які також ще не встигли розтанути. Відразу помітно, що течія помітно посилилася, зараз вона потужна — на такій щука точно триматися не буде, потрібно шукати або місця зі звротньою течією або ж «кишені» зі стоячою водою, що межують з швидкою течією.

Намагаємося ловити то тут, то там, але потім вирішуємо рухатися вниз — до низки глибоких ям, до своїх напрацьованих точок, де завжди ловилася щука. Там буде точно зрозуміло, який у неї сьогодні настрій. Перспективи вимальовувалися не райдужні: мало того, що течія нестерпно посилилася, так ще й вода була дуже каламутна — так завжди буває після скресання льоду. Проходимо одну яму за одною, але картина всюди одна й та ж: дуже сильний струмінь вирує навіть там, де восени можна було спокійно ловити на будь-які приманки… Нарешті, на одній з ям, Денис ловить на улюбленого TsuYoki Mover 128 SP, який працює набагато жвавіше за свого прототипа — моделі Pointer 128 SP, півкілограмову щучку: малявка взяла приблизно на п’ятій секунді паузи. Фотографуємо полонянку і відпускаємо в рідну стихію. Бадьоро хильнувши хвостом вона швидко ховається в глибині ями.

Знову йдемо вниз за течією, проте скрізь нас чекає одна і та ж невтішна картина — дуже сильна течія і каламутна вода, настрій поступово падає. До того ж, незважаючи на те, що ми обидва дуже тепло одягнені, все одно з часом починаємо потроху мерзнути: мало того, що вологість дуже висока, так ще й крижаний вітер крутить туди-сюди, що не додає комфорту. А час не стоїть на місці, зимовий день короткий… Порадившись, пливемо вверх по течії з метою перевірити парочку перспективних ямок вище місця скидання — там мають бути великі закутки зі спокійною водою, де можна розраховувати на щуку. Трудяга-електромотор наполегливо штовхає човен проти течії, хоча на дрібних бистринах доводиться піднімати його і продиратися на веслах, чиркаючи днищем об дно і ведучи боротьбу з водним потоком, що шалено мчить на перекатах.

Проходимо місце скидання, де самотньо стоїть на березі наша машина, прямуємо до однієї з перспективних ямок — там завжди ловилася щука, нехай і невелика, але стабільно. Тут русло звузилося, а течія стала ще сильнішою: електромотор тягнув з останніх сил, довелося знову взятися за весла. Хвилин п’ять інтенсивного веслування, і ми на місці. Якір кинуто біля виходу з ями, якраз на звалі — вся яма без проблем перехрещується хорошим закидом, що дуже зручно, оскільки при потребі можна докинути просто під звал біля протилежного берега.

І знову спрацьовує Mover 128 SP, що в черговий раз доводить свою уловистість — спочатку Денис, а потім і я ловимо по невеликій щучці: стільки п’явок я на щуках ніколи не бачив — вони просто кишіли по всьому тілу. Відпускаємо щучок і йдемо перевірити ще одну ямку, але там порожньо. Пора вже збиратися: мало того, що час підтискає, так ще й з півночі несеться зловісна чорнюща хмара, дуже схожу на снігову. На зворотному шляху зустрічаємо нашу знайому Іру, яка визнає тільки спінінг і поплавчанку. Свого дерев’яного човна вона на зиму витягла на сушу, ловити їй зараз доводиться з берега. Іра якраз боролася з зачепом, ми допомогли їй звільнити силіконку від коренів латаття і попливли збиратися.

Хвилин через десять підійшла й Іра. Я завжди говорив, що підтримувати хороші стосунки з місцевими рибалками дуже корисно — у розмові підтвердилися мої здогади щодо слабого кльову місцевої щуки восени. Я вже другий сезон помічаю, що як тільки в річці падає трава і посилюється течія, щука відразу перестає брати — ловиться лише випадково, риба дрібна і дуже прошена. Як виявилося, більшість щучого стада восени йде за кілька десятків кілометрів вгору за течією у плавні, де й зимує, а навесні, після паводка, щука повертається назад. А тут, на ямках, зимувати залишається лише дрібна щучка.

Збори пройшли як ніколи швидко — ентузіазму додавав крупний град, який рясно посипав нас з неба — то розродилася та сама чорнезна хмара. Прощаємося з Ірою, тепер уже до весни.
На новий сезон, як завжди, покладаються великі надії…
к началу статьи

Подпишись на новости