На главную » Яндекс » НЕУЛОВИМАЯ РЫБА ХАРИУС

НЕУЛОВИМАЯ РЫБА ХАРИУС

НЕУЛОВИМАЯ РЫБА ХАРИУС

 

У цій статті я спробую поділитися власним досвідом і розповісти, як можна перехитрити лососевих мешканців швидких карпатських річок, коли ловити доводиться у складних умовах: під час сильного вітру, у брудній чи дуже високій воді або ж тоді, коли харіуси та форелі не проявляють жодних ознак активності через причини, що не залежать від природи. Вирвавши кілька вихідних, на Ріку ми приїхали в середу ввечері — уже було темно, тож тренувальну риболовлю відклали на ранок. Вода трималася на хорошому рівні і була досить прозорою, але виявилося, що рыба хариус дуже примхлива та перебірлива. Довелося знайти правильну комбінацію мух, на що знадобилося трохи більше двох годин.

 харiус

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УВАЖАЕМЫЙ ЧИТАТЕЛЬ!
Ниже идет сильно сокращенный текст статьи, чтобы прочитать полную версию статьи, нажмите СЮДА.

Отже мій пул — 150 метрів «озера», на обох кінцях якого було щось схоже на перекати. Можливо, якби Ріка була чистою, там ще можна було сяк-так ловити, але в такому стані рибу видавалося знайти дуже складно. Якщо слідувати логіці про те, що в таких умовах РЫБА ХАРИУС прибивається до берегів і виходить на мілину, то можна було спробувати пошукати його в цих ділянках, чим я і зайнявся.
На ранок мала ловити друга «сімка», якій пощастило куди більше: вода суттєво очистилися. Хто ловив на німфу — не прогадав. Хто на «суху» — залишився з нулем. Як виявилося, зранку РЫБА ХАРИУС категорично не виходив на поверхню. Фаворит змагань Степан Чех з Мукачевого підняв 9 харіусів, Діма Голенков також упіймав кількох харіусів та голавлів. Три голавлі упіймав Діма Петруняк з Франківська, по одному-двох харіусів спокусили інші учасники.
ry`ba hariusВголос я звісно нарікав на долю і на відсутність справедливості, але спакував усе необхідне і вирушив на пул з Іваном Фіцколинцем. Хороший суддя — любить безпомилково підказати учаснику, де стоїть РЫБА ХАРИУС. Але я здогадався, що змагатимусь без його підказок — болото текло без перерви, про якого харіуса можна говорити? Я спробував обловити береги з надією на блудну рибу, але усе марно. Згадавши результати п’ятниці, довелося знову долати оранжеві бар’єри і продиратися з острова, де ми розкинули двогодинний табір, до берега, з якого зайшли у воду.
Схожий залив я помітив на протилежному березі, куди й вирушив, але щастя там не мав. Перепробував велику кількість мух — імітації личинок одноденок, волохокрильців, мурах, коників та бабок, але риба більше не ловилася. Я вже йшов до іншої перспективної точки, але тут міжгірські хлопці вирішили додати риболовлі трохи перцю. Моїм сусідом був Вадим, якого судив Василь Гримут. От він і подзвонив до мого судді, спитати як справи і похвалитися успіхами свого підсудного. Після розмови Іван сказав, що в Вадима вже два голавлі та рыба хариус, при чому усе зловлене на мокру мушку.
рыба хариусЗійшовши до води, затіваємо з Арсеном суперечку. На мій погляд, риба стоїть лише у двох місцях на цій території, на його — ще й біля великого каменя, де течія повільна, а вода трохи чистіша, ніж на основній течії. Б’ємося об заклад «на пиво» і розходимося на пару метрів, аби один одному не заважати. «Рахуються форелі, РЫБА ХАРИУС, голавль, подуст, марена», — сказав я Арсену, який вже намагався знайти там бистрянку.
Я стараюся закинути свою традиційну для складних ситуацій оснастку (дві німфи і підвісний сухарик-розвідник) у найчистіше місце, і за якихось кілька секунд на суху повільно випливає красень-РЫБА ХАРІУС. У той же час Арсен з криком переможця біжить до мене, тримаючи яльця. Виникає чергова суперечка: ялець — не бистрянка, але й риба, що за чемпіонатними стандартами не вартує жодного балу. Вирішуємо завершити спір внічию.
Відклавши німфову вудку, я узяв до рук суху, але вирішив трішки її «підтюнінгувати». Приладнав додатковий повідець і прив’язав дві сухі мушки — одного «хрущика» (імітація літаючого волохокрильця) на 14-му номері, а поруч зовсім крихітну мушку — кілька борідок CDC dun, прив’язані до гачка трьома витками нитки. Звісно, що меншу мушку я не бачив, але це було не так вже й обов’язково, адже я міг слідкувати за нею за допомогою більшої мухи. Такий метод був доволі успішний, але знову ж таки, чомусь на одній території. Цікаво, що форель і РЫБА ХАРИУС атакували саме дрібну мушку, натомість більшу не чіпали.
рыба хариусЗ риболовлею ситуація була не краща. Власне, здалось би не їхати в Карпати тоді, коли стільки народу, але після тривалого робочого відрядження на Балкани, ми з Юрою просто не могли всидіти удома. Почати вирішили з місць, де людей менше, але РЫБА ХАРИУС вперто мовчав і не ловився ні на що. Лише ввечері, приїхавши до гостинної пані Марії, де ми планували повечеряти і заночувати, я вискочив на ріку, з якої вже пішли люди і упіймав трьох гарних харіусів. На щастя, ніхто з відпочиваючих цього не бачив…
Нам також вдалося відшукати тихе місце, хоча довелося почекати заходу сонця і зникнення з горизонту туристичних галасунів. Після того, як всі повиходили з рік, ми трішки половили на зливі з ями. Спершу досить непогано ловилося на німфу, але потім РЫБА ХАРИУС почав регулярно виходити на суху мушку. Риба поводилася активно буквально кілька хвилин. Після вильоту маленької чорної комашки, рыба хариус затих, тож я вирішив зробити невеликий експеримент. Суху мушку я замінив на крихітну мокру, зв’язану із елементів пера чорної курки на гачку №24. І вона мене не підвела: харіуси прекрасно бачили цю дрібноту, тож до повного заходу сонця я встиг упіймати ще кількох пружних красенів…

Подпишись на новости