На главную » Все статьи » СПОГАДИ ДИТИНСТВА. РЕКА СНОВ

СПОГАДИ ДИТИНСТВА. РЕКА СНОВ

СПОГАДИ ДИТИНСТВА
Світлана ЧУГАЙ.

Через усе моє дитинство тече річка з дивовижною назвою Снов. Починається вона десь там, за межами України, і впадає у Десну біля села Брусилів. Річище Снову дуже звивисте. Глибина річки сягає п’яти метрів. Розчудесні місця на реке Снов! Береги її рясно поросли вербами, густо помережані стежками, що тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися обрамленням Чумацького Шляху.

Світлана ЧУГАЙ

Сідаймо в човен, і гайда за течією! Які чудесні краєвиди подарує вам поліська земля! Ліворуч зеленіють луки, уквітчані ромашкою, конюшиною, дзвіночками, шавлією, цмином. З прибережного піску з посвистом зриватимуться пташки, а в затоці вас обов’язково зустрінуть інженери-бобри. На правому високому березі в кущах бузини даруватиме вам свої пісні соловейко.

Снов люблять усі. Він дивовижно-гарний. Піщані пляжі, заплавні луги, озера-стариці. Його м’яка вода приємна для пиття і купання, вона цілюща. Десятки відпочиваючих пливуть по ріці байдарками, човнами. Дістаються до неї мотоциклами, машинами, пішки. Поспішають до її берегів, щоб натішитися красотами. То тут, то там видніються барвисті намети, парасольки. Шурхотить під ногами сіно, вкотре проймаючи мене своїм п’янким ароматом. Неподалік пасуться коні. Сюрчать коники. Дрібні дзвіночки розбіглись по луці, такі делікатні і такі ніжні. Сивий полин п’янить повітря гіркими пахощами, густими й задушливими. Жовта кульбаба світить по луках, як зорі на небі. Кінський щавель куриться брунатним димом, мов факел. Коров’яки стоять поважно, як золоті семисвічники по древніх храмах. Різнобарв’я квітів і трав, п’яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм…

Река Снов дихає вологою. Білокрила чайка звилась над водою, затріпала крильми, потім каменем спікірувала до човна, пронизливо зойкнула над нашими головами, і мов пожартувавши, полинула собі знову над Сновом…
река сновЙордан — свята для християн усього світу річка. А першим, хто розповів нашим далеким предкам про біблійну річку Йордан, був Данила -«руської землі ігумен», як він сам себе називав. Побував він у Святій землі майже 900 років тому. Розповідаючи у своїй книзі про християнські святині і пам’ятки Палестини, палом-ник-письменник не міг не розказати про річку Йордан: «Всім подібний Йордан до річки Снов — і за шириною, і за глибиною, і звивисто тече, і швидко дуже — як река Снов. Вглиб він чотири сажні на самій середині, як я виміряв і визначив сам, бо перебрався на інший бік Йордану, багато сходив берегом його. Завширшки ж Йордан — як Снов у гирлі». Справді, неабияка честь випала завдяки словам ігумена Данила Снові — одній із наймальовничіших і найчистіших річок землі Чернігово-Сіверської — бути порівняній із біблійним Йорданом.

Спогади дитинства… Река Снов

Мулисте дно, в’юнкі пічкурі, духмяні трави, зелені лугові простори, спокійне дзеркало вод.

Снов — цікавий об’єкт туризму: хороше споглядати його береги, приємно брести по коліно у лугових травах, блукати у лісових хащах, понад водою. Приємно купатися у водах Снову, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли селище співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни просто вечеряють після втомливої цілоденної праці.
снов рекаВечоріє. Диск сонця торкнувся верхівки верби, заплутався в густій лозі. Ось вона, вічна мить. Сонце раптово здригнулося, востаннє освітивши яскравим полум’ям небо і пірнуло у воду. Густі сутінки впали на берег, на луг, на копиці сіна, на дівчину з вудкою, і лише десь удалині манливо мерехтів вогонь багаття.

На Снові плескіт. Дівочі голоси — купаються вночі. І раптом полинуло: «Ой, у полі вербиченька, там стояла криниченька…». Пісня лилась і лилась, несучи притаєний сум і зажуру. Дівочі голоси ділилися ним зі світом і воднораз притримували його в собі: їм добре з ним було. Бо то тільки сум, а не розлука. Вербовий сум. Гарний і гордий. Як те дерево.

Мудрість народна зафіксувала одну характерну здатність верби — бути природним фільтром всіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Ось чому люди беруть воду для пиття у річці під вербою. Та й не один заповзятий рибалка ловив добрячого сома або щупака в заглибинах під вербовим корінням: риба також любить чисту воду…
река сновПригадалася перша в житті рибалка… На фіолетовому небі займалася зоря. Селище спало. Для мене все було нове: і Снов, і кручі, і чорні, як вугілля, стрижі, і щука, що підпливла до самого берега і довго дивилася на мене своїми круглими очима, і, звичайно ж, перший у моєму житті ранковий кльов… З усіх сил тягла я тоді ту велику, блискучу рибину. Та вона раптом вигнулася, змахнула хвостом і, зірвавшися, зникла у глибині… Та пізніше були й більш приємні моменти. Після кільканадцятого кидка довгожданий удар по блешні, ривок. Кручу котушку, волосінь починає ходити з боку в бік. Ясно, щука… Мигнула могутня крокодиляча пащека (її’ рот видавався бездонним, наче глибокий колодязь), виткнувся з води білий живіт, спина темно-коричнева, аж чорна місцями, боки — брунатно-зелені. Щука була наче обрубок товстелезної колоди, десь біля метра довжини. Рот широко відкритий і туди, в глибину рота, іде волосінь. Глибоко заковтнула блешню хижачка! Добре, видно, зголодніла.

Пам’ятаю фантастичну бувальщину старого діда Лузана. Пливли човником двоє рибалок, пливли озером. Десь під вечір діло було. Нічого за день не спіймали, тож поверталися не в настрої. Коли це тиха вода попереду як завирує, почали вистрибувати мальки. А потім щось велике, темне вискочило за мальками, мигнуло в повітрі і вдарило… рибалку в бік. Він глядь, аж у човні отакезна щука б’ється-підстрибує… Дивина.

снов река

На давньоассірійській кам’яній плиті є напис: «Боги не зараховують людям час, проведений на рибалці». Це справді так, бо кожен день, проведений на рибалці, то наш додатковий день понад те, що нам відпустила матінка-природа. І додатковий, і один з найкращих днів життя нашого! Мені доводилося зустрічати світанки і вечори, слухати тихий плескіт води, з високих круч стрибати в прохолодну воду і, лежачи на спині, вдивлятися в глибоку блакить неба. На світанку ловити найбільшу в світі плотву і в’юнких окунів.

Я зростала на берегах Снову й назавжди пронесу в серці пам’ять про цю срібну річку. Саме звідси в мене любов до рідного краю, селища, рибальства.

Подпишись на новости