На главную » Все статьи » ЩУКА ПОДО ЛЬДОМ

ЩУКА ПОДО ЛЬДОМ

ЩУКА ПОДО ЛЬДОМ. Перевёл Борис БЕЛЕВЦОВ.

Версия статьи на украинском языке ЗДЕСЬ

От переводчика.
Этот материал был опубликован в журнале In-Fisherman. Номинально автором текста значится Горд Пайзер, известный рыболов и автор, член американского и канадского зала славы рыболовного спорта. Но, по сути, он написал в этой статье совсем немного, Горд просто ознакомил нас с информацией от ихтиолога Джона Кисселмана, за что ему большое спасибо.

газета рыбачокВ большинстве водоёмов, где обитает щука, она может найти самые разные условия — от, условно говоря, тропического леса до безжизненной пустыни… Но, если в нашем, наземном мире окружающая среда относительно стабильна, то под водой обстановка, с которой сталкивается рыба, динамично меняется от сезона к сезону. Зачастую, зимой хищницы могут держаться как можно дальше от участка водоёма, который летом был для них настоящим щучьим раем.

Давайте послушаем учёных. Доктор Джон Касселман — ихтиолог с мировым именем, специалист по щуке, он возглавлял научные исследования в своей области в Министерстве природных ресурсов провинции Онтарио, Канада.

Жизнь щуки в зимний период мало изучена. Мы не до конца понимаем, как именно она живёт подо льдом в это время года. Могу лишь сказать, что зимняя активность щуки представляет больший интерес, нежели её существование в тёплое время года.
На протяжении года (и особенно зимой) на наши успехи в ловле щуки в значительной мере влияют три природных фактора:

• температура воды;
• количество растворённого в воде кислорода;
• уровень освещённости под водой.

От этих параметров зависит выживание и рост хищницы. Именно они определяют, где нам стоит искать щуку. От этих трёх факторов во многом зависит и её настроение.

щука на балансирРост, активность щуки и температура воды
Исследования показывают, что оптимальный диапазон температур воды, когда щука растёт быстрее всего: от 19°С до 21°С. Вообще же, хищница уверенно прибавляет в размерах при температуре воды от 10°С до 23°С. Щука прекрасно себя чувствует в водоёмах с прозрачной водой и умеренным температурным режимом, где обильно разрастающаяся водная растительность соседствует с участками открытой воды.

Зимой не так много мест, где температура воды оптимальна для щуки. Её естественный ареал обитания расположен в географических широтах, где зимой реки, озёра и водохранилища покрываются толстым одеялом из льда и снега. Щука зимой прибавляет в росте очень медленно, темп составляет 3,9% от периода максимального роста, но, в отличие от многих других видов рыб, щука продолжает и в это время расти. Это значит, что она питается, пусть в холодной воде её общая жизненная активность и понижена.

Уровень освещённости
Количество света, проникающего в толщу воды, существенно влияет на активность щуки. В естественных условиях быстрее она растёт в летний период, когда в природе много дневного света. В это время рост стимулируется через эндокринную систему, возможно, посредством триоксина и гормонов роста. Можно на это дело и так посмотреть — когда светло, щука кормится, полагаясь на зрение; поскольку весной и летом световой день длится долго, то она имеет все шансы питаться больше и чаще. Причём, в это время рацион щуки крайне разнообразен: она может проглотить улитку, окуня, пиявку, майского жука… Более длительное время питания предполагает также, что щука в этот период времени активнее передвигается по водоёму.

Из сказанного следует, как бы, автоматически вывод, что когда зимой светлое время суток непродолжительно, то щука будет питаться мало. Но ведь это не так — зимой щука отлично ловится из-подо льда. Должен сказать, что среди учёных нет единства по части толкования многих нюансов поведения щуки в зимний период. Когда мы задаём в ходе экспериментов такую же продолжительность светлого времени в течение суток, что и зимой, а также поддерживаем соответствующий уровень освещённости, то щуки всё равно продолжают прибавлять в росте. Тут стоит задуматься над таким вопросом: не получается ли так, что проникая в воду через лёд толщиной 30-40 см, свет ослабевает количественно, но начинает приближаться к идеалу качественно? Каждый рыболов знает, что щука лучше ловится в пасмурную погоду, когда небо затянуто облаками. Если же день яркий и солнечный, то рассчитывать на успех можно лишь на утренней зорьке или на закате дня, когда над водоёмом царит полумрак. Так вот, получается, что в ясный зимний день подо льдом освещённость именно такая, как летом в сумерки; результат — щука ловится. Если оперировать физическими величинами, то в лабораторных условиях установлено, что щука наиболее активна при освещённости в пределах 300-700 люкс, тогда как в январе в полдень в водной толще она составляет 400-800 люкс, то есть, тут мы видим почти полное соответствие.

щука на жерлицуКислород
В большой степени успех рыболова зависит от кислородного режима в водоёме. Если количество растворённого в воде кислорода падает до значений порядка 2 части на миллион, то щука прекращает питаться. Уменьшение содержания растворённого в воде кислорода всегда сопряжено с замедлением роста щуки. Критический уровень кислорода в воде: 0,84 части на миллион, это для рыбы летальный порог. Здесь речь уже идёт о заморах, которые зимой нередко случаются подо льдом в мелководных водоёмах, которые летом густо зарастают травой. Щука, не в пример многим другим рыбам, очень стойко переносит кислородное голодание, она относительно легко выживает в мелких озёрах, где подо льдом из-за разложения водной растительности количество растворённого кислорода падает до 3 частей на миллион. Но тут можно говорить именно о выживании в прямом смысле этого слова, при таком кислородном режиме щуке уже не до еды…

Существует гипотеза, что способность отдельных щук выживать в условиях замора — это особенность, унаследованная на генетическом уровне от предыдущих поколений. Только так можно объяснить тот факт, что нередко популяция щуки успешно переживает суровую зиму в тех водоёмах, где заморы случаются регулярно, и полностью гибнет там, где замор — это, скорее, исключение, нежели правило.

Корм
Следует знать, что именно перечисленные выше параметры окружающей среды, а не просто пустой желудок, запускают механизм щучьей активности. В лабораторных условиях учёные наблюдают, что щука активизируется, когда температура воды, освещённость и кислородный режим приходят к оптимальным показателям, повышение её жизненного тонуса совершенно не связано с кормовой базой.

Как ни странно, но ухудшение внешних условий тоже может активизировать щуку и привести к повышению уловов, что часто отмечается в январе и феврале. Это связано с тем, что кислородный режим в любимых щукой заливах начинает резко ухудшаться, и она выходит на большую воду, где условия более благоприятны. Щука обладает поразительной способностью находить в водоёме места, где кислорода в воде растворено чуть больше. Она, как охотничья собака, идущая по следу зверя, чувствует малейшие перепады концентрации кислорода и безошибочно идёт туда, где ей легче будет «дышать».

щука под водойСамые лучшие щучьи места, которые я находил зимой, всегда были в таких местах, где бьёт родник под водой, в водоём впадает ручей или подо льдом течёт поток. Я люблю ловить там, где заливы соединяются с большой водой. Именно в таком месте не так давно мы с главным редактором журнала In-Fisherman Дагом Стейджем ловили рыбу перед объективами ТВ-камер для очередного фильма. Даг тогда поймал (и бережно отпустил) сначала щуку 10 кг весом, вслед за ней — 9 кг. Залив площадью порядка полтора гектара летом обильно зарос кувшинкой, которая сейчас разлагалась на дне, отбирая остатки кислорода из воды. Если ты шевелил гниющую растительность, цепляя крючком мёртвый стебель, явно ощущался нафталиновый запах. Щука из залива вышла на подводную каменистую россыпь, расположенную на границе более тёплой, глубокой воды и холодного мелководья с гниющими водорослями. Конечно, рыба пошла туда, где больше кислорода. Отдельные особи уходили ещё дальше — на середину бухты, где протекал рукав русла.

Но не всегда щука зимой имеет возможность перемещаться по водоёму в поисках более благоприятных условий. В мелких озёрах щуке и её жертвам идти некуда — везде одинаково плохо. Тут рыба зависает непосредственно подо льдом, где сохраняются ещё хоть какие-то остатки кислорода, обычно такое наблюдается в феврале. Щука висит в воде под углом 45°, буквально высасывая кислород из воды под самым льдом. Она может при этом обмахивать плавниками свои жабры, чтобы создать ток воды. При этом даже создаётся выемка во льду, в которую рыба тычется носом, пытаясь добыть малейшую каплю кислорода.
к началу статьи
••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
версія статті українською мовою
ЩУКА ПІД КРИГОЮ. Переклад Бориса БЕЛЄВЦОВА.

Від перекладача.
Цей матеріал був опублікований в журналі In-Fisherman. Номінально автором тексту значиться Горд Пайзер, відомий рибалка і автор, член американського і канадського залу слави риболовного спорту. Але, по суті, він написав в цій статті зовсім небагато, Горд просто ознайомив нас з інформацією від іхтіолога Джона Кісселмана, за що йому велика подяка.

У більшості водойм, де мешкає щука, цей хижак може знайти найрізноманітніші умови — від, умовно кажучи, тропічного лісу до млявої пустелі, де життям і не пахне… Але якщо в нашому твердому світі навколишнє середовище відносно стабільне, то під водою обстановка, з якою стикається риба, динамічно змінюється від сезону до сезону. Як правило, узимку, зубаті хижачки можуть триматися якомога далі від ділянок водойми, що ще влітку були для них справжнім раєм.

Послухаймо вчених. Доктор Джон Касселман — іхтіолог зі світовим іменем, щучий фахівець, очолював наукові дослідження у своїй галузі в Міністерстві природних ресурсів провінції Онтаріо, Канада.
Життя щуки в зимовий період мало вивчене. Ми не до кінця розуміємо, як саме вона живе під льодом в цей час року. Можу лише сказати, що зимова активність щуки представляє куди більший інтерес, ніж її існування в теплу пору року.

Протягом року (і особливо взимку) на наші успіхи в лові щуки значною мірою впливають три природних чинника:

• Температура води;
• Насиченість розчиненого у воді кисню;
• Рівень освітленості під водою.

Від цих параметрів залежить виживання і ріст риби. Саме вони визначають, де нам варто шукати щуку. Від цих трьох чинників багато в чому залежить і її настрій.

Ріст, активність щуки і температура води
Дослідження показують, що оптимальний діапазон температур води, коли щука росте найшвидше: від 19 до 21 градусів тепла. Взагалі ж хижачка впевнено додає у розмірах при температурі води від 10 до 23 градусів. Щука прекрасно себе почуває у водоймах з прозорою водою і помірним температурним режимом, де водяна рослинність рясно розростається і межує з ділянками відкритої води.

Узимку не так багато місць, де температура води може бути для щуки оптимальною. Її природний ареал проживання розташований в географічних широтах, де взимку річки, озера і водосховища покриваються товстою ковдрою з льоду і снігу. Узимку щука росте дуже повільно, її темп зростання становить всього 3,9% від періоду максимального зростання, але, на відміну від багатьох інших видів риб, щука продовжує видовжуватися навіть у цей період. Це означає, що вона харчується, нехай попри холодну воду її загальна життєва активність понижена.

Рівень світла
Кількість світла, що проникає в товщу води, істотно впливає на активність щуки. Найшвидше у природних умовах вона росте влітку, коли денного світла вистачає сповна. У цей час зростання стимулюється через ендокринну систему, можливо, за допомогою тріоксину і гормонів росту. Можна на цю справу і так подивитися — коли світло, щука годується, покладаючись на зір; оскільки навесні і влітку світловий день триває довго, то вона має всі шанси харчуватися більше і частіше. Причому, в цей час раціон щуки доволі різноманітний: вона може проковтнути равлика, окуня, п’явку, хруща… У зв’язку з тривалішим часом харчування, можна припустити, що щука в цей період активніше пересувається по водоймі.

З цього всього випливає автоматичний висновок: оскільки взимку світлий час доби нетривалий, то щука харчуватиметься мало. Але ж це не так, адже взимку щука відмінно ловиться з-під льоду. Мушу сказати, що серед учених немає згоди у частині тлумачення багатьох нюансів поведінки щуки в зимовий період. Коли ми задаємо в ході експериментів таку ж тривалість світлого часу протягом доби, що і взимку, а також підтримуємо відповідний рівень освітленості, то щуки все одно продовжують рости.

Тут варто замислитися над питанням: чи не виходить так, що проникаючи у воду через кригу товщиною 30-40 сантиметрів, світло слабшає кількісно, але починає наближатися до ідеалу у розумінні якості? Кожен рибалка знає, що щука краще ловиться в похмуру погоду, коли небо затягнуте хмарами. Якщо ж день яскравий і сонячний, то розраховувати на успіх можна лише на світанку чи на заході дня, коли панує напівтемрява. Так ось, виходить, що в ясний зимовий день під льодом освітленість саме така, як влітку в сутінки; як результат — щука ловиться. Якщо оперувати фізичними величинами, то в лабораторних умовах встановлено, що щука найбільш активна при освітленості в межах 300-700 люкс, тоді як у січні, опівдні, у водній товщі, вона становить 400-800 люкс, тобто, тут ми бачимо майже повну відповідність.

Кисень
У значній мірі успіх рибалки залежить від кисневого режиму у водоймі. Якщо рівень розчиненого у воді кисню падає до значень порядку 2 частини на мільйон, то щука харчуватися припиняє. Зменшення вмісту розчиненого у воді кисню завжди пов’язане з уповільненим ростом щуки. Критичний рівень кисню у воді: 0,84 частини на мільйон, це для риби летальна межа. Тут мова вже йде про замори, які взимку нерідко трапляються під льодом в мілководних водоймах, що влітку густо заростають травою. Щука, не до порівняння з багатьма іншими рибами, дуже мужньо переносить кисневе голодування, вона відносно легко виживає в дрібних озерах, де під кригою, через розкладання водної рослинності, кількість розчиненого кисню падає до 3 частин на мільйон. Але тут можна говорити саме про виживання в прямому сенсі цього слова, при такому кисневому режимі щуці вже не до їжі…

Існує гіпотеза про те, що здатність окремих щук виживати в умовах замору — це особливість, успадкована на генетичному рівні від попередніх поколінь. Тільки так можна пояснити факт, відповідно до якого популяція щуки нерідко успішно переживає сувору зиму в тих водоймах, де замори трапляються регулярно, і повністю гине там, де замор — це, скоріше, виняток, аніж правило.

Корм
Варто знати, що саме перераховані вище параметри навколишнього середовища, а не просто порожній шлунок, запускають механізм щучої активності. У лабораторних умовах учені спостерігають, що щука активізується, коли температура води, а також її освітленість і кисневий режим приходять до оптимальних показників. Тож підвищення її життєвого тонусу абсолютно не пов’язано з кормовою базою.

Як не дивно, але погіршення зовнішніх умов теж може активізувати щуку і привести до підвищення уловів, що часто відзначається в січні і лютому. Це пов’язано з тим, що кисневий режим в улюблених щукою затоках починає різко погіршуватися, тож вона виходить на велику воду, де умови сприятливіші. Щука має вражаючу здатність знаходити у водоймі місця, де кисню у воді розчинено трохи більше. Вона, як мисливський собака, що йде по сліду звіра, відчуває найменші перепади концентрації кисню і безпомилково пливе туди, де їй легше буде «дихати».

Найкращі щучі місця, що їх я знаходив взимку, завжди були там, де б’є підводне джерело, де у водойму впадає струмок або під льодом тече потік. Я люблю ловити на кордоні заток і великої води. Саме в такому місці не так давно ми з головним редактором журналу In-Fisherman Даґом Стейджем ловили рибу перед об’єктивами телекамер для чергового фільму. Даґ тоді зловив (і дбайливо відпустив) спочатку десятикілограмову щуку, а потім дев’ятикілограмову. Залив площею близько півтора гектара влітку рясно заріс лататтям, що зараз розкладалося на дні, відбираючи залишки кисню з води. Якщо ти ворушив гнилувату рослинність, зачіпляючи гачком мертве стебло, відверто відчувався нафталіновий запах. Щука із затоки вийшла на підводний кам’янистий розсип, розташований на кордоні теплішої глибокої води і холодного мілководдя, на дні якого гниють водорості. Звичайно, риба пішла туди, де більше кисню. Окремі особини йшли ще далі — на середину бухти, де протікав рукав русла.

Але не завжди узимку щука має можливість рухатися водоймою у пошуках сприятливіших умов. У дрібних озерах щуці та її жертвам йти нікуди — погано скрізь. Тут риба зависає безпосередньо під льодом, де зберігаються ще хоч якісь залишки кисню, зазвичай таке явище спостерігається в лютому. Щука висить під кутом 45 градусів, буквально висмоктуючи кисень з води під самим льодом. Вона може обмахувати плавниками свої зябра, щоб створити рух води. При цьому навіть виникає виїмка в кризі, куди риба впирається носом, у спробах здобути бодай найменшу краплину кисню.
к началу статьи

Подпишись на новости